Кохання

kohannya01

Кохання...
Таке зворушливе, тихе та тепле. Воно струмує по кінчиках пальців, коли ти торкаєшся душі чуйним поглядом; розтікається під шкірою й зігріває зсередини, наче хмільне вино, але завжди...
Кохання ніколи не кричить про себе, не примушує щось доводити, а ніжно обіймає сонячним сяйвом серця і прямує в єдному напрямку з нами...
І це коли нас бачать лише зорі та вечірні ліхтарі... А подув вітру дозволяє відчувати тебе не тільки надотик... І я, як те мале пташеня, змерзле та зголодніле, горнуся до твого неба, падаю осіннім, жовклим листям і воскресаю в його обіймах новою вірою, новою зіркою, новим життям...
 

У щойно народжених променях

u shchojno narodzhenyh
 

У щойно народжених променях світанку, разом із твоїм ім`ям на вустах пробуджується чарівне дихання життя.

І я знову та знову ловлю твоє невагоме тіло в сонячному павутинні... Мої очі намагаються відшукати в ранково-смарагдових відтінках сяйво твоїх очей.

Ти така різна й очікувано-неочікувана, як пори року... Ти можеш обпікати морозністю зими, розфарбувати на свій манер чарівність осені чорно-білими фарбами... Але, я також знаю, що в самі люті морози ти  відігрієш душу і навчити весну складати вірші про кохання...

Навіть не уявляю, яким би було життя без тебе Жінки...

Прошу, будь завжди поряд... Наповнюй життям усі пори року. Купайся в грайливих променях сонця, танцюй в обіймах кохання, пий каву з ароматом світанків і, прошу, не пропадай...

Будуть ще дні... Будуть ще ночі...

І буде зустріч, про яку так мріяли... Де тільки ми, в цьому неймовірно прекрасному суцвітті надії, зустрічі і кохання, де немає простору, немає часу, немає ні дня, ні ночі... Де тіла шовк та павутиння рук, де мокрі очі від цілунків, де солодко та терпко від жаданих мук.

Я шукатиму цю зустріч...

Я житиму надією...

І я збережу в собі цю щемливу мелодію серця...

Тобі…

tobi 01

А знаєш, яке бажання сповнює моє серце?
Воно хоче подарувати тобі щось надзвичайне тихе і мовчазне...
До чого неможливо доторкнутися рукою, але можна відчути дотиком душі...
Щось таке, що завжди буде поряд з тобою... У тобі...
І в найтяжчі дні, коли негода та відчай полонять твою душу, коли здаватиметься, що немає ніякого сенсу йти далі, це дещо буде поряд і освітлюватиме твій шлях. Воно даруватиме тобі силу і віру в себе... Повертатиме до гармонії в час хаосу та кривди, коли відчуватимеш, що вже все спробував і сил більше немає...
Мабуть, на ці слова ти посміхнешся та подумаєш: "Яке наївне дівчисько... Таких подарунків не буває..."
Та я знаю, що кажу, і дарую тобі його зараз разом з теплом моїх долонь, з щирим світлом у моїх очах та серцебиттям, яке надає значущості кожному моєму слову.
Світ не завжди такий, яким здається, і, навіть, коли все навкруги затягнуте сірими хмарами,а на душі ллється нескінченний дощ, мізки розтинає розчарування, знай, що є місце, де завжди світить сонце моє серце. Я доторкнуся його чуйністю та любов'ю до твоєї душі, і ти відчуєш себе знову...
Тож, куди би нас не закинула доля, завжди пам'ятай, я Є і завжди буду поряд. Не відпускай мене, бо у нас на двох одне небо, і я твоє Сонце...

Колись...

kolys

Колись...
То було колись...
Коли я була ще твоєю.
Пам'ятаю нашу дорогу, освітлену яскравими ліхтарями. Коли ми вперше зустрілись, я подумала: "Ось він – мій справжній, мужній, відвертий, надійний... Той, до кого я можу пригорнутися в будь-яку хвилину і забути про крижані дотики долі."
Ми мріяли про наше спільне майбутнє, я линула до тебе всією душею, наповненою щирістю та довірою. Наш світ гойдався, а я була невимовно щасливою і такою живою. Але Господь інколи руйнує наше уявлення та мрії, струшує з нас попіл самообману, хоча і жорстоко, проте, по-батьківські справедливо. А той, хто грає підло з нами, рано чи пізно сам себе заганяє в кут – азбука життя...
Памятаю ту хвилину, коли вперше зрозуміла, що ошукана... Коли до мого світлого грааля серця доторкнувся холодний морок його брехні та зради... І відчуття... Таке бридке і не нове... Але, дивлячись голодному і майже розчавленому псу в очі, він намагався знайти там порозуміння... Так, я тоді змогла зрозуміти тебе, тоді, коли то сталося вперше, але таке повторилося знову... І знову я – пошарпана та ошукана... Моя несамовита жага тепла, любові і ніжності зробила свою справу. І я знову на краю прірви... Намагаюсь знайти важелі, щоби лишитися живою. Бо в моїй ошуканій душі лише прощальна агонія осені, сповідь та більше на один шрам. А сповідь така тяжка і така сира від нестерпних сліз...
Та в якусь мить із середини й зненацька повіяло чимось теплим і знайомим... То був внутрішні голос, що сказав: "Не зневіряйся, дівчинко. Сльози, то не є так погано. То так душа змиває з себе весь бруд, ти маєш сили та шанс... Шлях до сонця тяжкий, але він того вартий."
Крок назад.
Зібрала в клубок весь біль і подумки жбурнула його в прірву.
Ні, ще не час...
 

Бути поряд...

Buty poryad

Бути поряд... Просто бути... І не має значення де - чи то парк, невеличке кафе, можливо маленька кімната, де є столик, два крісла і дві чашки кави... Або ж, ми можемо бути на відстані та це зовсім не означає, що ми не разом... Не має різниці,- слід твій, тінь, образ... Все це невід'ємна частинка тебе. Час жонглює роками з небаченою швидкістю, а душа лишається такою ж запашною і духмяною, коли почуття переповнюють її. То є стан, коли у всьому вбачаєш прекрасне і навіть у своїх неприятелях перестаєш помічати, як капає їх яд позаду тебе... Адже тільки кохаючи можна пройти крізь день і ніч, крізь бурю, час, відстань, негаразди... Ми пролітаємо через лихоліття, роки – не перестаючи шукати місце, де ми поряд ти і я... Бо це варте того. Кожен мріє побачити, як сміється провесінь, як небо скидає з себе вуаль мороку і перестає бути сумним, як пробуджується навесні оновлена земля... Бути поряд - бачити цю красу, цілувати ліси, обіймати простір і летіти, летіти, летіти... Забуваючи про дні змарновані в жалю, знаючи, що на світі є місце, куди не доходять інші листи, окрім наших, і де сонце сходить вранці та ввечері... Бути поряд... Під однією парасолькою... На відстані погляду... Слухати музику крапель, не поспішаючи до теплого будиночку, тому що найтепліше там, де звучить музика твого серця. Бути поряд танцювати Libertango, де пристрастю вибухають звуки, не приховуючи почуттів, де в ритмі зіллється дихання і не потрібно слів... Бути поряд, це коли ні на хвилину не уявляєш, як то, коли ти не поряд...