Промінь, який поєднує душі

promin
У кожної людини є внутрішній, непомітний для інших, промінь, який з глибини душі пунктиром серця просувається до іншої, такої рідної душі. Ми відчуваємо це на дуже високому й тонкому рівні сприйняття. Це така собі — таємниця Всесвіту. Саме завдяки цьому променю можемо розуміти, що відбувається в душі того, з ким він нас зв'язує. Коли йому зле — у нас всередині теж все тремтить... Та наповнюється радістю, яка відгукується чуйністю, коли все добре. Це неймовірне відчуття, внутрішнє дихання, яке сповнює нас сили жити. Коли ж ми віддаємо частинку себе, щоб наповнити прекрасним душу близької нам людини, цей промінчик може робитися зовсім тоненькою павутинкою, якщо стосунки з якихось причин стають хисткими. Але він ще не рветься, він ще підтримує духовний зв'язок цих людей і не дає віддалитися, зберігаючи їх рівновагу, спокій та щастя. І коли це йому вдається, можливість загубитися залишає нас, ми дотиком сердець відчуваємо, що поруч... Там, на іншому кінці, є той, який ніколи не зрадить, завжди підтримає і зрозуміє. Цей зв'язок залежить від того, що кожен із нас відчуває. Це може бути зближення чи віддалення, холод, коли ми на самоті, чи тепло, яке забирає нас у свої ласкаві обійми і кружляє в взаємному бажанні кохати і бути коханими...
Такий промінчик... Він є у кожного. Але іноді на це може знадобитися багато часу, щоб прийняти та почати відчувати... То неймовірно приємно... Це відчуття надзвичайного трепету!..

Можливо це... любов?

Пройшmozhlyvo1ов лише день, як ми бачились, а для мене це начебто вічність... У цьому світі немає ні щастя, ні нещастя, і те і інше можна відчути лише в порівнянні. Я не хочу озиратися назад, бо все що залишилось там, то лише життєві уроки, які дають можливість реального осмислення сьогодення. Тільки відчувши біль в далекому минулому, я можу по-справжньому зрозуміти щастя, де він – мій єдиний – поряд.
Що це?.. Можливо любов?.. Про неї багато пишуть, говорять, але те, що відчуваю я, – це не є палка закоханність перших днів... Це щось інше... Глибше... Зворушливіше... Те, що пройшло через страждання і час...
На душі так тепло і сонячно... Я відчуваю його на найвищому рівні – в відтінках думок і хвилювань, в осінньому прохолодному повітрі, в музиці блюзу... А серце в цей час усвідомлює... То є невимовне щастя, коли він скрізь, де б я не знаходилась... Він поряд зі мною, тому що моє серце тепер є його притулком... Ми відчуваємо одне одного, незважаючи на те: разом ми чи ні... Це таке собі чарівне поєднання нерозсудливості і довіри, радості і ніжного смутку, який будоражить душу і торкається її своїми палкими та гарячими цілунками...

Просто люби...

lubiНотки любові - це, коли серцем ти цілуєш вічність... Коли насолода насичує все твоє єство, а неймовірним блиском очей ти вмикаєш світло в усьому всесвіті... Розчиняєшся в безтурботній музиці свого серця та дихаєш чистим, цілющим повітрям єдності...
Люби... Ти просто люби... Люби зорі, світанок, море, птахів, штиль, грозу, вітер, землю... Адже немає значення, що чи кого ти любитимеш... Для того, щоб знайти внутрішнє світло, тобі не потрібні чудеса. І коли ти бажаєш дарувати вогник любові іншим, то перш за все - запали його в собі...

Мысль и Мироздание

mirozdanieНаша жизнь — это отражение наших убеждений, это наши мысли, которые имеют способность материализоваться, это то, чем мы живем, и какую пищу забрасываем в наш мозг. Любая жизненная негативная обстановка вынуждает человека воспринимать все в темных тонах... Если мы будем себя программировать на то, что никогда не сможем достигнуть осуществления наших желаний, тогда и Мироздание ответит нам тем же — препятствиями на нашем жизненном пути и постигающими нас неудачами.
Можно стремиться к большим целям, но внутренние сомнения сделают свое дело... Если мы чего-то боимся, это неизбежно к нам придет...
Для того, чтобы исцелить свою жизнь, надо в корне изменить собственное представление о ней. Не проецируйте на себя все то, что происходит и случается в мире, одна простая мысль поможет вам преодолеть наши страхи — те события не обязательно должны стать реальностью. Мир вокруг нас является отражением наших чувств, ожиданий или убеждений... Достаточно сделать всего лишь шаг из этого «фильма» ужасов, принадлежащих нам страхов, и все тут же положительно скажется на здоровье, карьере, отношениях... Позвольте Мирозданию отражать наши новые представления о самом себе.
Задача сложная, но решаемая.

Любовь и ветер...

veter i lubovВетра-ветра... Какие же они бывают разные...
Одни - такие тихие и нежные... Своим дуновением едва затрагивают струны твоего сердца, но открывают там столько нового и прекрасного.
Другие - врываются с такой силой и напористостью, что тебя разрывает на мелкие клочья еще до того, как ты смог что-то почувствовать... После чего, собрав воедино все эти клочья, продолжаешь плыть вслед за попутным ветром, к новым тайнам любви.
Любовь и ветер... Они так похожи! И сходство их в том, что они невидимы, но мы их чувствуем...
Это нечто большее.
Это то, что не выразишь словами...