Ты всегда рядом...

Ты всегда ря1560438дом... 
Тихий, невидимый, как голос замирающего сердца, как лучик солнышка, который лечит мою грусть в минуты одиночества...
Ты всегда рядом...
Когда тихими, одинокими вечерами открывается души моей дверца, я чувствую нежное прикосновение ее краешка...
Ты всегда рядом...
Беспокоишься о каждом моем неосмотрительном шаге и как Ангел следуешь за мной, где бы я не была... Ты можешь быть просто голубем или в одежде бродяги... Укрываешь меня ночами одеялом... Целуешь мои сонные глаза...
Ты всегда рядом...
Вытираешь мне горькие слезы обид на того, кто меня обидел, кто ранил пустыми обещаниями - быть всегда рядом...
А рядом - лишь один Ты... Как будто бы у тебя нет других дел... И я чувствую, что когда ты со мной, для моей души это незабвенная отрада...

Один... Єдиний... Твій...

odin edinstvenyiЛюбов — щось таке тепле, ніжне, незрадливе, зворушливе... Сповнене слабкістю жінки та природною силою чоловіка, на плече якого завжди можна покластися .. Єдиного, на якому світ зійшовся клином, та чуйного, який завжди зрозуміє і завжди буде поруч... Ніжного... Лише тільки один його погляд обволікає теплою вуаллю, яка пестить серце... Він просто любить тебе такою, як ти є, і ти кожною частинкою душі відчуваєш, що він один єдиний... Один єдиний твій…
 
 

Мій незрадливий світ поезії...

"Десь там небесна височінь кожного дня малює для нас свої картини. Вдивляючись в них, я внутрішньо бачу, як вітіюватим рухом мелодійної лінії тягнеться життєва стежка...
І там, де ця небесна височінь, моя душа сльозами ніжності облямовує сонне небо та подумки повернувшись назад, в реалії сьогодення, серце стискається від болю і рветься з грудей...

Вечоріє...

Вечоріє... Соvechorieнце повільно сповзає за обрій багряно-свинцевим шлейфом... Напівпорожнє місто холоне поодинокістю надій. Серце невблаганно настукує мотиви зустрічей та очікувань – невгамовно б'ється, тривожиться і надихає...
Куди б подумки не линула моя душа, вона кожного разу озирається назад та завмирає від страху загубити землю обітовану, таку солодку і безмежно жадану... Ту, що ти подарував легким дотиком до мого волосся; подихом, який хвилює і зігріває, огортаючи моє серце теплими словами, які розвіюють боязкі сумніви...
Куди б не поспішали та неслись мої думки, вони завжди повертаються до витоків наших невимовно яскравих почуттів, таких феєр ичних та світлих, які своєю нездоланною силою руйнують вічність... Кохання моє, поклич мене в свої обійми... Я прийду і принесу з собою теплий блюз весни в твою холодну, остиглу оселю... Зігрію жадані вуста ніжним шовком моїх почуттів...
Намалюю весну – таку незайману, ніжну, соковиту... Ти відчуєш, як кожна частка твоєї душі наповнюється солодкістним нектаром – то є моя палка любов до тебе...
  
                                                   proslushat Прослухати аудіозапис
  
  

Какой должен видеть мужчина женщину в повседневной жизни?

Человек так устроен: в его проблемах виноваты все, но не он сам. Это присутствует во всех сферах нашей жизни, на одной из которых хочу остановиться.