Чувства

chuvstva
Чувства - это святейшее из святынь. Их надо беречь, лелеять и не выставлять напоказ... Это интимная, внутренняя грань, проложенная лишь между двумя сердцами и когда туда может хоть каким-то образом проникнуть чей-то взгляд, это нить уже не есть таинством - миром, в котором живут только два сердца.
Чувства - это самое сокровенное и сугубо личное - дар Творца...

Море и... Любовь

lybov i moreЛюблю смотреть на море... Это состояние — как будто ты окунулся в любовь. Ведь море подобно ей... Такое же огромное, глубокое, переменчивое... То ласковое и нежное во время штиля, то в шторм будоражит каждую частичку души... Укутавшись в свежий аромат морского бриза и мысленно обнимая морскую гладь, я услыхала за спиной шаги... Обернулась и увидела в нескольких метрах от себя молодую пару... Он и она...
Они шли, взявшись за руки. Легкие волны своей нежностью ласкали их босые ноги, обволакивая густой, белой пеной... Волны набегали и тут же возвращались, вновь убегая от берега... Им бы хотелось унести эту пару с собой туда, в вечную бездну любви, но здесь, на берегу, так много того, что дорого сердцу... Влюбленные остановились. Он легким прикосновением убрал с лица девушки волосы, взъерошенные ветерком, и их уста слились в упоительном поцелуе... Они опустились на песок. Девушка положила голову на его грудь... Парень нежно гладил ее лицо, шею, волосы... Погрузившись в сладостные ощущения, ей ничего не оставалось, как уплыть на волнах, пропитанных любовью. Это, когда тело становится невесомым и все естество погружается во всепоглощающую эйфорию и ощущение полета... С чайками, кричащими над головой... Уплываешь вместе с волной, убегающей в море...

Душа й кайдани...

kaidanyКожна людина намагається знайти спокій та відраду на не легкій дорозі долі, коли молитви знедоленої душі линуть до небосводу... Це такі собі мрії — про теплий куточок, де зігріваєшся під промінням веселки, де відчуваєш повну гармонією. Саме там ми почуваємось у безпеці. Коли помирає кохання, після довгих та складних поневірянь, знервованих дисонансів розлуки, бурхливого розбрату у стосунках, ми прагнемо потрапити на берег, де панує гармонія... Таке собі тихе щастя наодинці з собою... Коли ми можемо спуститися з небес, зняти рожеві окуляри, скинути з себе іллюзії та поринути в чисті води дощів. І якщо не здаватися, а прагнути виплутатися з павутиння, що так здавлює наші груди задушливими спогадами, ви дасте своїй душі змогу очиститися та почати жити заново, без кайданів та тягучого почуття, яке відбирає сили й володіє нею...

Обійми

Коли серця закохані, іobyimyх обійми замикають коло ніжності і тепла, порозуміння і захисту... Жінка стає для чоловіка центром його Всесвіту...
Обійнявшись, вони завмирають...
Слова губляться між почуттями...
Вона відчуває, як кохання вливається в неї гарячим струмом енергії і заповнює кожну її частинку ... Таке відчуття — немовби танеш від цієї мовчазної ніжності, і з кожним подихом все глибше та глибше дві половинки занурюються одна в іншу, утворюючи таку собі цілісність...
І ось, в цій невимовній тиші, продовжують розмову лише два серця — чарівність, яка огортає своїм щемлячим тремтінням чуттєвої ніжності кожну частинку і розбурхує несамовите бажання єднання... То ж просто кохайте... І кохайте сьогодні...
А завтра...
Ніхто не знає, що буде завтра...

Межа...

mezhaЯ поверну, чуєш, я обов'язково поверну своє життя в нормальне русло, де запанує рівновага розуму, задля того, щоб зробити його організованим та спокійним.
Весь цей час я була для тебе палаючою в небі зіркою, що освітлює дорогу. Я була твоєю щасливою лагуною, де ти почувався затишно та комфортно; сполучною лінією між бездоріжжям і храмом кохання...
Але ти вибрав обмежену дорогу — самозадоволенням, насущними проблемами, залишивши мою лагуну так далеко, що кричати навздогін вже немає ніякого сенсу... Коли так траплялось раніш, у мене ще виходило повернути тебе, і ти завжди щиро дякував мені за це... Але потім знов віддалявся... І я знову і знову повертала тебе...
Та у будь-якого терпіння є межа — крапка неповернення...
Більше не стану кричати тобі вслід, щоб ти згадав про мене і знайшов у своєму розкладі для мене крихітні хвилинки... Я обпеклася люблячи. І це не відкриття, це — полон, в який потрапляє майже кожен, хто розкриває свою душу до останку, щиро повіривши в любов, даруючи серце та свій внутрішній світ... Хочу позбавитись від цих терзань, що рвуть душу на шматки та лишають рубці...
Я більше так не можу...