Душа й кайдани...

kaidanyКожна людина намагається знайти спокій та відраду на не легкій дорозі долі, коли молитви знедоленої душі линуть до небосводу... Це такі собі мрії — про теплий куточок, де зігріваєшся під промінням веселки, де відчуваєш повну гармонією. Саме там ми почуваємось у безпеці. Коли помирає кохання, після довгих та складних поневірянь, знервованих дисонансів розлуки, бурхливого розбрату у стосунках, ми прагнемо потрапити на берег, де панує гармонія... Таке собі тихе щастя наодинці з собою... Коли ми можемо спуститися з небес, зняти рожеві окуляри, скинути з себе іллюзії та поринути в чисті води дощів. І якщо не здаватися, а прагнути виплутатися з павутиння, що так здавлює наші груди задушливими спогадами, ви дасте своїй душі змогу очиститися та почати жити заново, без кайданів та тягучого почуття, яке відбирає сили й володіє нею...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить