Твої очі

tvoi-ochiМені здається, я можу дивитися на тебе нескінченно. Твої очі - це небо, яке притягує то чарівністю, то смутком... А пори року змінюються в них декілька разів на день, але... Але ніколи не згасає вогонь твого незрадливого кохання. Навіть тоді, коли зламаєш підбори, перечіпившись через бардюри кривди та зла, твій погляд зігріває... І коли "кришаться" сходинки мрій та віддаляється небо... Твої очі дарують надію. А на перехресті тисячі доріг, де зникають усі знаки, де душа тягне важкий хрест страшної втоми та безповоротності, я занурююсь в твій погляд та очищаюсь в іцілющих водах віри твоїх очей... Так безслідно тане лід і я заново народжуюсь. Тож твої очі - пігулки від усіх негараздів життя. Доки вони сповнені світла, доти є і я...

Осінь

osinРізнобарвні крила осені вкривають закохані серця... Вони наче хочуть сховати їх від чужих поглядів... А в цей час тихо падають неба сльози і своїми прохолодними краплями змивають все те, що колись наболіло. Він і вона, обійнявшись під парасолькою, ловлять в розкриті долоні ці малесенькі краплинки таких чистих й прозорих сліз. А іх очі сповнені несамовитим відчуттям блаженства... Цей дощ, одна на двох парасолька, у неї — він, єдиний у всьому світі, у нього — вона, незрівнянна та найжаданіша. І все золото осені в кружлянні танцю опадає з дерев та лягає їм під ноги; а всі зірки всесвіту течуть крізь землю струмками: «Ти потрібна мені, розумієш?» — «Так, розумію. Бо все життя чекала нашої зустрічі...»

Така вона - ВОЛЯ

volyaНіхто не може відняти у людини можливість — бути вільною. Ми можемо відчинити двері коханню, дарувати серце, душу. Та тільки волю — її не підкорити...
В цьому світі ми нікому не належимо.
Ніхто не має права нас скривдити, якщо лише ми самі не будемо дозволяти це робити ...
Ми — не річ, якою можна користуватись та зневажати. Вирішує сама людина - з ким вона хоче бути і як бажає жити. То і є ключ до щасливого буття. Коли ми це зрозуміємо, то багато питань відійде та легше стане всім.

Життя не стоїть на місці

zhittya-ne-stoit-na-mistiВ котрий раз "дівчинка" переглядає кадри давно заїждженого фільму, до якого раз до разу повертає її життя... Кохання... Зітхання... Посмішки… Квіточки... Малюнки прекрасного і такого зворушливого... Неначе такий собі – летаргічний сон... Ти купаєшся в розмаїтті почуттів, що заколисують твій розум незрадливою чистотою... А на очах вуаль ніжності – поступово розхитуються чуттєві обійми... З кожним поцілунком "дівчинка" відчуває, як всепоглинаюча отрута кохання проникає в неї... Та тільки-но ти стаєш відданою собачкою своєму другові, як все довкола починає обростати мохом... Й прокинувшись від довгої сплячки, слухаєш невгамовну арію серця... Вижата... Знекровлена... Почуття – начебто все, що лишилося, – це твоя тінь... А він?.. Де він?.. Як завжди... Все той же фільм, тільки в інші сліпі оченята... А "дівчинка" з кожним таким разом дорослішає... Але перш ніж... Скидає з себе вуаль брехні і водою зі слізьми змиває з себе весь бруд... Пройде час, і вона зрозуміє: треба закрити та викинути старого зошита, а відкрити новий... Життя не стоїть на місці... Й все що пішло з нього – не її, то було все чуже...

Самотність

samotnistСамотність — це, коли ти на якийсь час втрачаєш будь який зв`язок з усім тим, що тебе оточує... Це ще і така потреба в спілкуванні з внутрішнім "Я". Ти, блукаючи лабіринтами душі, знаходиш давно забуті куточки, які так довго стоять у черзі та чекають твого вироку... Так, це твоє власне та незалежне "Я". І той, хто полюбляє побути на самоті, добре розуміє мене, бо то — своєрідна насолода, належати тільки собі...
Занурюєшся повністю в себе та відчуваєш свій внутрішній світ на найвищому рівні. Спілкуєшся тет-а-тет з собою, починаєш розуміти, що тобі потрібно, щоб жити так, як того хочеться.
В такий час і народжуються нові ідеї...
Також занурюєшся у саме сокровенне — свої мрії, що зазвичай не відкриваєш світу, сховавши їх в потаємних куточках душі, — та інколи заходиш до них і насолоджуєшся тим, що уявляєш... Й з несамовитою силою хапаєшся за ідеї, які наближають до здійснення бажань. Ще нікому не вдавалося спалити те, що не здатне палати та утворювати дим...
І тільки вічність може забрати самотність з собою...