Осінь

osinРізнобарвні крила осені вкривають закохані серця... Вони наче хочуть сховати їх від чужих поглядів... А в цей час тихо падають неба сльози і своїми прохолодними краплями змивають все те, що колись наболіло. Він і вона, обійнявшись під парасолькою, ловлять в розкриті долоні ці малесенькі краплинки таких чистих й прозорих сліз. А іх очі сповнені несамовитим відчуттям блаженства... Цей дощ, одна на двох парасолька, у неї — він, єдиний у всьому світі, у нього — вона, незрівнянна та найжаданіша. І все золото осені в кружлянні танцю опадає з дерев та лягає їм під ноги; а всі зірки всесвіту течуть крізь землю струмками: «Ти потрібна мені, розумієш?» — «Так, розумію. Бо все життя чекала нашої зустрічі...»

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить