Життя не стоїть на місці

zhittya-ne-stoit-na-mistiВ котрий раз "дівчинка" переглядає кадри давно заїждженого фільму, до якого раз до разу повертає її життя... Кохання... Зітхання... Посмішки… Квіточки... Малюнки прекрасного і такого зворушливого... Неначе такий собі – летаргічний сон... Ти купаєшся в розмаїтті почуттів, що заколисують твій розум незрадливою чистотою... А на очах вуаль ніжності – поступово розхитуються чуттєві обійми... З кожним поцілунком "дівчинка" відчуває, як всепоглинаюча отрута кохання проникає в неї... Та тільки-но ти стаєш відданою собачкою своєму другові, як все довкола починає обростати мохом... Й прокинувшись від довгої сплячки, слухаєш невгамовну арію серця... Вижата... Знекровлена... Почуття – начебто все, що лишилося, – це твоя тінь... А він?.. Де він?.. Як завжди... Все той же фільм, тільки в інші сліпі оченята... А "дівчинка" з кожним таким разом дорослішає... Але перш ніж... Скидає з себе вуаль брехні і водою зі слізьми змиває з себе весь бруд... Пройде час, і вона зрозуміє: треба закрити та викинути старого зошита, а відкрити новий... Життя не стоїть на місці... Й все що пішло з нього – не її, то було все чуже...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить