Читай мене...

Читай мене

 

Я, неначе книга, яку ніжно переплели...

В яку рядки поклали легкою і рівною стрічкою, щоби ти перечитував мене знову й знов... Вивчав, робив примітки у своєму серці...

Щоби завмирав на якісь долі хвилин наді мною... Майже не дихаючи, забуваючи про свою втому...

І щоби в океані напівпрозорих аркушів, майже на дотик, читалося кохання...

Ти мною відображений, мною відтворений...

 І я ніколи не чула мелодію твого серця, проте я кожного ранку прокидаюсь від її звуків...

Я від тебе наповнююся життям...

Ти лише не зникай. Зігрівай своїм сонцем колосся моєї душі, і я ніколи не пропаду, бо я жінка – найчуттєвіше створіння,  найтаємнича книга. Читай мене...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить