Моє небо

Моє небо

Бути з тобою  — це начебто ввійти в храм босоніж, залишивши позаду себе брудні чоботи, і доторкнутися до твоєї тиші, де сотні істин розбиваються враз... Де всі сльози пережитих негараздів перетворюються в єдину — щасливу... І де враз зникає темрява. І лише свіжий бриз нового дня розбудить наш світанок легкою хмаринкою... 

Я відчуваю твій дотик... Почуття розливаються рікою, і наші тіні — вірні та покірні, жадно приборкують зголоднілого звіра.

— Я тобі не сказала... 

— Що саме?

— Там, в минулому житті, я не здолала вершину...  А так хотілося неба... І ось тільки тепер, дивлячись у твої очі, розумію — ось воно, моє небо...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить