У щойно народжених променях

u shchojno narodzhenyh
 

У щойно народжених променях світанку, разом із твоїм ім`ям на вустах пробуджується чарівне дихання життя.

І я знову та знову ловлю твоє невагоме тіло в сонячному павутинні... Мої очі намагаються відшукати в ранково-смарагдових відтінках сяйво твоїх очей.

Ти така різна й очікувано-неочікувана, як пори року... Ти можеш обпікати морозністю зими, розфарбувати на свій манер чарівність осені чорно-білими фарбами... Але, я також знаю, що в самі люті морози ти  відігрієш душу і навчити весну складати вірші про кохання...

Навіть не уявляю, яким би було життя без тебе Жінки...

Прошу, будь завжди поряд... Наповнюй життям усі пори року. Купайся в грайливих променях сонця, танцюй в обіймах кохання, пий каву з ароматом світанків і, прошу, не пропадай...

Будуть ще дні... Будуть ще ночі...

І буде зустріч, про яку так мріяли... Де тільки ми, в цьому неймовірно прекрасному суцвітті надії, зустрічі і кохання, де немає простору, немає часу, немає ні дня, ні ночі... Де тіла шовк та павутиння рук, де мокрі очі від цілунків, де солодко та терпко від жаданих мук.

Я шукатиму цю зустріч...

Я житиму надією...

І я збережу в собі цю щемливу мелодію серця...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить