Кохання

kohannya01

Кохання...
Таке зворушливе, тихе та тепле. Воно струмує по кінчиках пальців, коли ти торкаєшся душі чуйним поглядом; розтікається під шкірою й зігріває зсередини, наче хмільне вино, але завжди...
Кохання ніколи не кричить про себе, не примушує щось доводити, а ніжно обіймає сонячним сяйвом серця і прямує в єдному напрямку з нами...
І це коли нас бачать лише зорі та вечірні ліхтарі... А подув вітру дозволяє відчувати тебе не тільки надотик... І я, як те мале пташеня, змерзле та зголодніле, горнуся до твого неба, падаю осіннім, жовклим листям і воскресаю в його обіймах новою вірою, новою зіркою, новим життям...
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить