До тебе, Україно кохана!..

ukraino kohana

Сьогодні до тебе, Україно кохана,

Доторкнуся я словом душі

Та любов’ю своєю обійму твої рани

І вклонюся низенько моїй рідній Землі...

У полях волошкових, в синім морі надії

І сховаю я змучені болем думки.

І най миром освятить, Бог святий, Україну,

І най щезнуть назавжди з її тіла ворожі сліди...

Двадцять сьома річниця, як ми вільними стали,

Та сльоза рве струну, бо ціна тому всьому – життя...

Але ж борем своє – те, що підло прийшли й відібрали,

І нам вистачить сили, щоби вимести з дому «сміття»...

Небо!.. Прошу!.. Най станеться диво,

Адже стільки надій та безсонних ночей.

Щоби кожна родина віру в завтрашній день відродила,

А не слухала слуг «красномовних речей».

Тож, слова мої – стріли, зруште скелі між владою й людом.

Щоб крізь лати залізні прорвалась прозора та чиста вода...

І вінок український – хай красується жовто-блакитним цвітом –

Оберігом Творця та надії на краще життя.