Я дивна, так…

ya dyvna

Можливо дивною здаюся я для когось.

Не заперечую, бо саме так і є.

В моїй душі згубилось щось, щось відродилось –

Таке живе й по-справжньому моє...

У літній зливі я ловлю натхнення,

Зриваюся зірками в обрій мрій.

Люблю серця, які з долонь годують одкровенням,

Та насолоджуюсь, коли дітей навколо цілий рій...

Я дивна, так. Бо все ще вірю в чудеса,

З добром завжди ходжу взявшись за руку.

В очах, буває, майорить сльоза –

Відображає зірвану сердечною струною думку...

Я дивна – ну і що, але ж це я...

Обожнюю людей, які в чиїхось мірках зовсім злидні.