А може то наснилося мені...

A mozhe to nasnylosya
Мліє вечірній сад в багряній сукні з осінньої парчі.
Моя душа латає крила, сидячи на ганку,                  
Закутавшись у плед, в руках тримає кави філіжанку,
В мелодії Шопена так зворушливо гойдається мій світ...     
А очі?.. Очі вже сухі...
Душа вичісує з волосся сріблясте павутиння,
І проростає спокій ранньою росою на вікні...
Мене чекаєш Ти...
А може то наснилося мені? Та ні...      
Я все ще чую ті твої слова: «Моя єдина.»
 
                         28 жовтня 2016

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить