Плаче небо (пісня-присвята Каті Положай)

Plache-nebo

Твої очі, так сказати щось хотіли,
Та вуста неначе оніміли...
Ти була налякана й змарніла,
Тамувала біль у собі так невміло.
Твоє серце так втомилося від яду -
Ти хотіла дати цьому раду...
Дуже тяжко, коли сонце крадуть,
І життя твоє ніщо не важить...

Вона...
Як ранняя весна...
Летіла світом - дарувала крила...
Вона...
Надією жила...
Але в полоні страху все згубила...

Ти хотіла бути...
               Ти жадала жити,
Мріяти, творити і любити...
І лише благала - відпустити,
Щоб в минуле двері зачинити...
Небо плаче, з ним плачу і я -
Чую голос твій чарівний, рідний...
Дівчинко, тепер із іншого життя,
Знову й знову я пишу тобі листа... 

Плаче небо... 
                   З ним плачу і я....

Вона...
Як ранняя весна...
Летіла світом - дарувала крила...
Вона...
Надією жила...
Але в полоні страху все згубила...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить