Життя стомилось, а ти його погладь...

zhittyz-stomylos
Життя стомилося, а ти його погладь
Так незрадливо й ніжно, як кохання перше...
Нехай вся втома розпадеться на безмежну благодать
Й вкарбується в мереживо душі як можна глибше...
 
Струси весь сніг з закляклого волосся,
Бо бачиш, друже, серцю бракне теплоти.
Очисть від бруду всі свої колосся
Та новий день по-новому живи...
 
Життя стомилося, а ти його погладь
Так незрадливо й ніжно, як кохання перше...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить