Дозволь з тобою, осінь, розділити біль душі

dozvol-z-toboyu-osin
Дозволь з тобою, осінь, розділити біль душі,
У долі крижаній знайти притулок теплий.
Закарбувати в серці кожного: "Навіки Ні — війні"
До дому рідного вернути тебе, милий...
 
Я відхрещусь від поглядів німих,
Що нищать душі справедливі.
Пекельний шлях чекає вже на них
За всі ті рани, що нанесли Україні.
 
А я чекатиму тебе, єдиний мій,
І якщо треба буде вимолю у неба.
Моє кохання заспокоїть той шаленний біль,
Бо ним тебе на вічність я прирекла...
 
Осінь, чуєш! Правда переможе в цій війні,
Серцем відчуваю, хоч смуток душу криє.
Не можна подолати Україну! Ні!
Вона у серці нашім — найдорожча та єдина..

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить