Коханій

Мені нашепотіло листя за вікном:

«Найкраща серед всіх – моя КОХАНА...»

Зігріє своїм душевним теплом

Та зцілить сердечнії рани...

Пригорне до себе тремтливо, жаданно

У мареві ніжнім нетлінних надій.

І буде кохати безгрішно, нестямно –

В мелодії вічній, нестримно п'янкій.