Спогади

Не край своє серце стомлене,
Бо є те, чого не відаєш ти, —
Кохання наше окрилене
Все ще рве тихий спокій струни...
Ти був моїм сном самим ніжним,
Що віддав моє серце весні.
Та зламав мрію розум бентежний,
Дав напитись "отрути" мені...
І тепер я далеко від тебе,
Але спогади все ще живі.
Жити з ними — для мене потреба,
В них лишилися мрії мої...
spogady

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить