Відголос невимовного благання...

Солдате, мій любий... Десь там, на розвилці двох доріг, герой
На хвилинку повернись до обріїв моєї душі...
Торкнись ... Лише на мить...
І ти відчуєш відголос невимовного благання:
«Рідний мій, прошу, не зникай у безодні... Не відлітай на чужину...
Бо тоді ти забереш моє серце...
Та залишиш мені життя, де одвічні дощі...! Ні...
Тільки не зникай... Повертайся живим...
Відлетіти в інший простір — легко, повернутися — неможливо...
Тож пам'ятай, мій любий, де б не був ти,
На тебе завжди чекає моє кохання...»

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить