Жага світла...

Затягнуло туманом... Ніч доплітала останній рядок свого светра...
Десь там, із-за пагорба, з'явилася постать...
Ні, то не була людина, тільки тіло, в якому страждала поневічена душа...
Вона так бажала вирватися з цього омерзенно-страхітливого нутра!
Як зацькована птаха, билася між ребрами цієї потвори, і боротьба її — така тяжка...
Але нестримне, палке бажання здійнятися до світла було настільки неосяжним,
Що вона ладна з останніх сил продовжувати битися до кінця за свою волю.
Ця мрія впліталася в неї з кожною петлею, що додавало їй духу... Запал ставав сильнішим...
Ривок... Ще ривок... Тріск... Невже? Ось воно — світло! Де більше немає болю...

dusha svitla

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить