Відлуння любовної сюїти...

Він тихо відчинив двері їх спальні... Увійшов… Присів на край ліжка…
І милувався її чарівністю, що розпалювала в ньому нестримне бажання...
Але він не хотів ось так нахабно вдертися в її безтурботний сон.
З-під червоних шовків з'явилася білосніжна її ніжка...
І тільки він спробував поправити покривало, як вона знов вислизнула звідти...
Він почувався кораблем серед рифів, стримуючи в собі несамовите чоловіче хвилювання...
Аж ось, ще в полоні дрімоти, її рука ніжно торкнулась його крізь сновидіння...
І у тій неосяжній тиші вони відразу стали частиною Всесвіту —
Це коли, загубившись для всіх і всього, ти летиш... У далеку далечінь...
Та згодом тишу розривають уривчасті схлипи — відлуння любовної сюїти...

Відлуння любові

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить