У мереживі думок

У мереживі думок, що відчайдушно линуть до тебе,
Десь там, заблукавши у тиші, я відчуваю ніжний дотик...
Твої вологі вуста розпалюють і відносять моє єство в небо,
Лечу...Тиша згущується... Серце рве груди і видавлює гортанний крик...
А далі... В блаженному запамороченні повертаюсь до себе,
Починаю розуміти: " Все що сталося – лише мереживо думок."
Невимовний сум пригнічує. Вдивляюсь в нічний зорепад, шукаю тебе...
І не розумію: "Чому ти знову такий далекий...?" До горла клубок...

dumky

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить