В очікуванні
- Подробности
- 14.03.2017
Вже майже півжиття я провожу на пероні вокзалу, очікуючи на випадкову зустріч...
І не знаю — де він є, але чітко відчуваю його присутність...
Розхристанність думок, які інколи починають ладнати одна з іншою, раз у раз повертає до нього. Він завжди приходить до мене в моїх снах — такий реальний та несамовито рідний, начебто ми знались завжди. Наповнююсь краплинками ніжності та втрачаю зв`язок з реальностю, бо в ці хвилини вона губиться десь поміж думок.
А я насолоджуюсь, п'ю... Жадібно й ненаситно весняну свіжість наших почуттів.
У його мовчанні прочитую довжелезного листа до мого серця і ніяковію — зворушена та зголодніла за ось такою реальністю.
І як-то не хочеться повертатися нічними сходами назад у життя, куди він ще не дійшов. Та він зі мною, в своїй уяві.
Пригортую краплинки дощу, бо знаю,зо вони також присутні і в його житті. Вишиваю мою надію, якою горнуся до світла у сірій та убогій імлі. Живу мрією, що він все ж таки знайде саме цей перон, де на нього вже давно очікують.
Тягнеться серце до обріїв твоїх,
Сила кохання ніжністю дихає вслід.
Муза сердечна вплелася в розхристаних мріях
І відчинився душі вже давно нецілований світ.
11 березня 2017
