Сторінки життя

storinky zhyttya
   Я віддав їй сьогодні останню краплинку себе. Мабуть, це все, що лишилось для неї.
   Та сам неначе розчинився в розірваних обіймах і, намаючись хоча б на один невідчутний подих наблизитись до неї, зрозумів, що нас ще більше одне від одного віддаляють розкуйовджені хвилі непорозуміння...
І ось знову посуха...
На серці на один шрам побільшало.
Наодинці з собою...
 
   Думки... Розбиті, стомлені та спантеличені… Й неймовірне намагання втопити їх в інших пристрастях даремне гаяння часу.
Відчуваю щось залишилось... Але що?..
   Занурююсь у зиму за плечима та гортаю сторінки нашого з нею життя... Одну, другу, третю… Одну за іншою... Аж ось набачив гойдалку, на якій колись гралися й ловили плин часу надії наших почуттів. Перед очима закрутилося все заново.
   Ще кілька хвилин назад вона була така недосяжна... А тепер невимовно близька! Я жадібно вростаю в неї. І вже десь там, позаду, лишилась отрута минулих років...Я скидаю з очей  вуаль непорозуміння та відчуваю, як народжуюсь заново... Якщо це сон  не хочу прокидатися. Чарує мелодія ніжного і найзворушливішого... Починаю розуміти, що ми пропустили крізь пальці наш з тобою, чуйний та сокровенний, подих весни, залишивши майже омертвілі остови наших душ.
   Та зараз саме тут в наших з тобою щасливих миттєвостях знайшов все те, що згубилось. Та запаливши світло, новим паростком проріс по відношенню до неї. Саме тепер зрозумів, що за рутинністю життя осліп.
Нині ж відчуваю, що зник присмак порожнечі, вона відійшла в непотріб спам. І я знову живий...
 
Я проростаю тільки в її обіймах...
Мені без неї несила...
Ти моє все.
                                         8 січня 2017

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить