Музична замальовка
- Подробности
- 14.03.2017
Він і вона не поспішаючи йдуть засніженою вулицею, яка є тільки для них, що впадає у сутінки — океан їхньої неповторної тиші. Навколо вимальовується пейзаж, більш схожий на музику... Позаду виростають дерева, а глуха стіна перетворюється в яскраві вітражі. Перехожі обертаються їм услід, неначе заворожені...
На бруківку падають зв'язки чиїхось ключів, а подихи перетворюються на зітхання... І все від того, що справжнє кохання стало настільки рідкісним явищем, й побачити його — відчути солодкий, неповторний біль... І завмерти... Засумувати... Не повірити очам...
Мов почути зсередини мелодію душі, яка й колись звучала в ній, і відчути щось солодке та незбагненне, що лишилося на губах та язицы. Щось,схоже на тихий шелест сонного шепота.
8 січня 2017
