Думки, думки...

dumky dumky
   Думки, думки...
   Їх так багато, що інколи дивуєшся, як-то все поміщається у такій малесенькому мозку...
   Та коли за вікном дощ, і художниця-осінь розфарбувала все подвір'я золотаво-багряними кольорами, душа жадає лише одного зігрітися в лоні твого чуйного серденька і врости в нього перлинами несамовитого кохання. Доля поєднала наші стежини, хоча і далеко за межею юності, але на долю не нарікають.
   Пам'ятаю ті перші зустрічі, коли в очах відбивалася райдуга, і ми не в силі вимовити ані слова... Коли в тенетах душі самочинна ніжність розбурхувала неабиякий вулкан почуттів... І все, що було колись тільки сном чи жило в уяві, воно у тобі і перед тобою...
   Дивиться на тебе  таке ж німе і таке ж розчулене... Те, від чого відчуваєш неутоленную спрагу, від чого шаленіють думки, і мені стає зрозумілим, що ти  це окремий світ, мій світ, якому не підвласні ні час, ні відстань. У всьому, до чого доторкаюсь я подумки, є твоя ледве помітна присутність...

І куди б я не йшла твої очі, посмішка, ніжність скрізь мандрують зі мною. Де б ти не був, головне, що я знаю, ти Є!

                                       5 жовтня 2016

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить