Незвичайна пошта

Подробности

28.09.2016

Услід за думками про тебе летить лист... Лист, який я відправляю до неба...

Незвичайна пошта… Чи не так?

Та мені подобається, тому що так я можу відправляти свої думки, почуття, мрії... І там вони зустрінуться з твоїми. Ти зможеш пізнати мене серед птахів, які медитують у своєму звичному танці… За сльозами неба, тому що однією із краплинок буду саме я...

Хоча б ковток тебе... Неважливо як...

Коли знудьгуєшся  до знесили за людиною, то настає момент розуміння, що без неї вже не можеш дихати. Чи може бути щось краще і живіше, коли єднаються два серця – і в унісон. Вони завмирають в ніжному заторі почуттів, і світ, перестає бути таким як раніше... Його неначе змітає буревієм кохання, залишивши тільки ковчег, де ти та я.

На вітрилах почуттів ми пливемо в нашу невідомість... Ніжність, очікування і кохання сплітаються в єдиній гармонії – стає зовсім не страшно жити.

Із хмаринок в небі я сплітаю твій образ. Лише тепер, я зрозуміла, що означає нудьгувати. Це коли моя душа, саме так – душа, потребує тебе... Це коли хочеться сидіти поруч, а не напроти... Торкатися легенько, тільки кінчиками пальців, твоїх рук, і відчувати, заплющивши очі, чуйні вібрації під шкірою та сплітіння звуків в одиній мелодії, мелодії кохання.

Живу надією, що якось ти знову торкнешся мене, і зустрінуться наші очі... Щаслива душа скаже "goodbye" осені, а ми поринемо в зворушне, палке та гаряче бажання – кохати, летіти та жити.