Безмежне кохання

bezmezhne kohannya... За всі минулі роки він намагався врятувати хоч жменьку світла, що ще залишилося у нього з часів дитинства. Але хронічна відсутність тепла із зовні час від часу охолоджувала душу, і тільки він маленьками краплинками підживлював її зсередини. Саме з того джерельця, яке ще тримало його життя на плаву, не даючи розпастися.

Та ось щось солодке, ніжне, давно забуте торкнулось  його...

Їхні дитячі сліди зійшлися, а душі огорнула чуйність та безмежне щастя.

І коли, навіть на мить, уявивши щоби могло статися, аби він не зберіг той малесенький клаптик світлого, живого у собі, робилося моторошно, і холодком обдавло груди. Він забув би, як гойдається світ, як народжуються світанки. А сп'янілий присмак весни перестав би будоражити все його єство...

Яка ж це неперевершена насолода знайти своє спасіння в коханні... Всепоглинаюче щастя розгойдує його, і відчувається присмак чуйної насолоди...

 

Безмежний простір безмежного кохання...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить