Тобі, єдиному

Подробности

24.03.2016

Краплинкою літнього дощу я хочу ніжитися на твоїй долоні, легкою прохолодою торкатися твоїх вуст... Кружляти і кружляти в ніжному вальсі дощових крапель... Ховаючись під парасолькою від докучливого капежу, ти залишаєш вологі стежки сліз на перлинах своєї душі... 
Але для мене то надзвичайне щастя — дивитися у неба синь, у твої очі, блукати в їх лабіринтах і писати, писати, писати листи... 
Ось і сьогодні я напишу тобі листа та відправлю його з останньою вранішньою зіркою... 
Не стидайся своїх бажань... Поспішай жити... 
Ти запитаєш: «А що є життя?»
Я відповім: «Життя — це любов... В іншому сенсі — то не життя, а таке собі — животіння…» Любов — це єдине почуття, яке не можливо купити, відібрати... То є надзвичайно прекрасно — насолоджуватись білими хмаринками в небесній блакиті, грою зірок на темному покривалі ночі, шелестінням квітів на луках; поверненням додому, де на тебе чекає найрідніша людина... 
Треба любити життя за те, що в ньому є ти. Завжди, кожну хвилину подумки линути до тебе крізь душу, за незримими ниточками до серця, щоби наповнити його ласкою і несамовитою пристрастю... Лише до тебе, єдиного, поспішати по зоряній стежині життя. То найвища насолода — відчувати тебе у собі... Насолоджуватись цим єднанням душ та тіл, блукати одне в одному... Вмиватись ранковими росами, годувати тебе зернятками ніжності, потайки читати твої думки... Стати непомітною для всіх інших, та світити лише тобі — єдиному.