Бабине літо

babyne-litoЗапах туману переплітається з осіннім та холодним мороком... Дрібний дощ тихесенько стукає у шибку вікна в забутому богом кафе з символічною назвою "Час"… На сльозах осені тремтить павутинка бабиного літа. А вона все ще чекає на нього, намагаючись сховати душу під шаллю та зігріти її... Але всі ці зусилля даремні. Все змінити можуть лише два кроки назустріч — очі в очі, де розпеченою і повільною лавою, вона зіллється з ним — близьким, й в той же час далеким... Але єдиним... Він вийде до неї з хуртовини життя, пригорне й скаже: "Мила моя, я так довго йшов до тебе…" І вмить зітреться з пам'яті час... З їх волосся осиплеться іней... Вони забудуть про вік та пережитий смуток. Він оселиться в її думках... В кожній клітиночці тіла... На долонях та кінчиках пальців ... Його губи ніжно доторкнуться до найчутливішого нерва на її тілі, і вони, розхитуючи обійми, почнуть нове життя...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить