Коли долі закохані

koly doli zakohani

Мокрі вулиці… Броди і мокрий асфальт… 

Сіре небо, налите дощами...     

А ти дома сама, і вікно твій мольберт, 

Та одна по одній безшелесні, німі телеграми...

 

Все, що сказано, давно сховалось в книжках,  

Та для нашого щастя – й досить сонця і неба.  

Коли долі закохані не згубились в роках, 

Твої очі живі – незбагненна потреба.

 

Мокрі вулиці, сходи...

 

                             Й ось ти вже не одна...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить