Приспана совість…

pryspana sovist

В архіві промайнувших днів

Мільйони ран, перебинтованих терпінням...

Ось так, на грані владних віражів

Приспана совість у долонях зубожіння...

І то болить, і рветься, і кричить...

Навіть у дівчинки, що вірить у прекрасне.

Бо збочинство слівцями не прикрить,

Воно не раз нас ще по обличчю хрясне..