Твій полон

tvij polon

А до тебе мені лишилася мить,

Усього кілька впевнених кроків –

Чашка кави... Тире... Небесна блакить…

І твій полон, мій улюблений сокіл.

Нашу першу весну ми обіймем разом,

А за вікнами вересень акварелить природу.

І відчую тепло під надійним крилом,

Де я грітиму серце у життєву негоду...