Сама…
- Подробности
- 28.01.2020
Блукаючи між диханням хурделиць
У довгих чергах поза зоною тепла,
Ти розумієш неприховану самотність вулиць
Та їх гнітючий шепіт: «Знов сама... Сама... Вона...»
Втікаєш... Як можна далі... Та чи можна?
Втекти від себе, від своїх надій...
Дихання рівне, розумієш, що спроможна здолать безвихідь,
І з головою поринаєш в хронологію стихій...
Стаєш мудрішою й по-новому вже читаєш...
Живеш своїм життям, а не чужим.
І ти від нього не біжиш, а ніжно обіймаєш
Все те, що запалило душу полум’ям живим...
