За словом слово...

ZaSlovomSlovo

За словом слово... За надією надія...

Та може годі вже так вірити в казки!

Хіба не плакала душа чи не втрачалась віра...

От тільки серце не бажає слухати зневірені мізки.

І знову я пробуджуюсь в ковчезі,

Десь поза зоною вчорашніх непробачених думок.

В чуттєвій зливі і шаленій спразі

Цілую сонце та роблю в нове життя свій перший крок.

За словом слово... За надією надія...