Ти плекаєш її у собі...

TyPekaesh

 

Ти плекаєш її у собі
Без зайвих слів, до мовчазного дна...
Загоюєш думки свої ще в їх утробі,
Які народжує розчулена струна.

Ти відлітаєш з нею в дикий простір,
Намацуєш її дихання в себе на вустах.
Подих до подиху... І серця неосяжний постріл
Вростає в неї —
небо на руках...

Ти коли
саєш ніжно її тіло,
Цілуєш росяні доріжки на щоках.
Жадана мить... І все терпке зітліло…
Здається - згубилось серце в чуйних пелюстках
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить