Ти плекаєш її у собі...
- Подробности
- 20.03.2018
Ти плекаєш її у собі
Без зайвих слів, до мовчазного дна...
Загоюєш думки свої ще в їх утробі,
Які народжує розчулена струна.
Ти відлітаєш з нею в дикий простір,
Намацуєш її дихання в себе на вустах.
Подих до подиху... І серця неосяжний постріл
Вростає в неї — небо на руках...
Ти колисаєш ніжно її тіло,
Цілуєш росяні доріжки на щоках.
Жадана мить... І все терпке зітліло…
Здається - згубилось серце в чуйних пелюстках
Без зайвих слів, до мовчазного дна...
Загоюєш думки свої ще в їх утробі,
Які народжує розчулена струна.
Ти відлітаєш з нею в дикий простір,
Намацуєш її дихання в себе на вустах.
Подих до подиху... І серця неосяжний постріл
Вростає в неї — небо на руках...
Ти колисаєш ніжно її тіло,
Цілуєш росяні доріжки на щоках.
Жадана мить... І все терпке зітліло…
Здається - згубилось серце в чуйних пелюстках
