Наодинці з тишиною...

naodynci z tyshynoyu

Хочу побути наодинці з тишиною,

Торкнутись щокою до вологого вікна

Й поплакати з дощем —

Бо так сумую, рідний, за тобою...

До образів молюсь —

Нехай скінчиться ця триклятая війна…

Бо що без тебе небо, зорі…

Коли перед очима пелена... І ніч німа...

І руки неслухняні, кволі...

Бажання бути поряд — душу навпіл розтина.

Хто я без тебе? — Просто жінка...

З тобою ж я кохана і жадана.

Я обійму любов, до тебе прокладу стежинку,    
Хай гоїть вона в серці твоім рани…