Троянда

troyanda

Розгойдує троянду та тріпоче вітерець,

Струмочком ніжності торкається її пелюсток.

І враз зникає з серця діви смуток,

І відірватись від землі благоволіє корінець.

Гість то обійме й приголубить,

То щезне враз, без "Прощавай".

Троянда ж та, вдивляючись у небокрай,
Очікує того, кого несамовито любить.