Туман

tuman

 
Запах туману п'янить розмальовану осінь, 
І вона обімліла в його ніжних і чуйних руках... 
Здається, сплю я... 
Та у відповідь вітер лише розгойдує дівочі коси... 
 Ні. То кохання... Ти поглянь, воно живе у твоїх очах. 
І схвильована, вийшла на зустріч до нього. 
В дощ і мокву, поміж парасольок згубилась вона... 
Все чекала... І вже лишилась одна, та неспокій 

Враз прогнала із серця його чудодійна струна...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить