Одна

odna

Ніч плете думки, й вона вдома одна.
А ще вчора був він і була сім'я.
Та тепер чужі — вже не два крила...
І тріпоче біль, заніміла душа...

Зубожіла весна — облетів з серця цвіт,
І холодна зима увійшла в її світ.
Загубилось кохання серед пасток життя,
Все розмили дощі — та вона ще жива...


Жива... Так, вона ще жива... 
Та болить душа... Із-під ніг йде земля... 
Страшна... То є біль — і страшна, 
Бо кохання пішло, а вона ще жива...

Ранок у вікна вввійшов, землю вкрила роса, 
Посміхнулося сонце, і зігрілась душа. 
І розвиднився світ — начебто й не жила,
Що пішло — не її, Не для того жила... 


Жива... Так, вона ще жива... 
Їй уже не болить, бо зігріла весна... 
І співають птахи — дарять серцю тепло,
 Ну а все що боліло у минуле пішло...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить