Кришталики сріблястих снів

krystaly-sniv
Не розбивай кришталики сріблястих снів,
Не відбирай у мого серця незрадливу віру,
Бо смуток слів твоїх світанки мої хмарою накрив...
Відчула я на мить якусь — зневіру...
 
То була тільки мить — поплакала душа,
І сльози ці очистили й омили наболіле.
І знов — цілунок згублений, в руці рука,
Холодний морок відійшов в минуле.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить