Ніколи

 nikoly
Ти ніколи не був моїм,
Я ніколи не була твоєю.
Та сьогодні ти ввіїшов в мій дім,
Й подарував чарівну орхідею...
 
Стежина батьківського саду
В обіймах подиху весни...
Лечу до тебе на вітрилах зорепаду,
В наше кохання я пірнаю назавжди...
 
Ти ніколи не чув мій голос,
Я ніколи не торкалась твоїх мрій.
Все життя в лабіринтах... Хаос...
У стомленій душі моїй.
 
Ти ніколи не торкався рук моїх,
Я ніколи не писала тобі вірші.
Та відтепер гублюсь я на губах твоїх...
Хай знає світ, як покохались наші душі...
 
Стежина батьківського саду
В обіймах подиху весни...
Лечу до тебе на вітрилах зорепаду,
В наше кохання я пірнаю назавжди...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить