Твій сон

Риси твого обличчя

Глибоко в душу запали.

Серце моє тебе кличе,

Чом раніш ми кохання не знали?

Ти пристрасна й вільна, мов вітер,

Що вбачає рідну місцину...

Він розчісує подихом квіти,

Огортає їх кожну хвилину.

Ось і місяць, одягнений в сяйво,

Прокладає до тебе доріжку.

Він вклоняється заспаним мальвам,

Та твоє освічує ліжко.

Ти така в нім вродлива і ніжна –

Щастя моє, я поряд з тобою.

Я плекаю твій сон, моя рідна,

Й напуваю своєю жагою.