Мені нашепотіло літо...

Мені нашепотіло літо

Про сни, які ти бачиш теплими ночами.

В них твоє серце ніжно колисає вітром,

Воно вмивається тепер солодкими сльозами...

Скажи мені, це ти, моя любов?

Знайшла притулок у моєму втомленому серці,

Бо ж за завісою розчулених розмов

Я відчуваю, як відкриваєш ти душі моєї дверці.

І відступилася безжалісна імла...

В очах — надією розпалене багаття.

Адже коли ти маєш два крила,

В душі твоїй — несамовите щастя...