Мандрівка в дитинство

homeЛечу я знов до рідної домівки
До краю, де дитинство завжди мене жде.
Від подиху землі... Від татової гілки...
Яка його любов донині береже.

Я ніжно пригорну до себе маму,
Велика дяка, що вона у мене є.
Вклонюся подумки тобі, мій рідний батьку:
"Де б ти не був – душа твоя живе..."

В мелодії пісень пташиних,
В стежках, якими ти колись ходив.
У квітах польових та чудодійних,
Що мамі дарував, бо так її любив...

То ж є найкращим запах рідної домівки,
В якій все ще дзвенить дитячий сміх.
Як повертаєшся з такої ось мандрівки,
То на душі теплішає від спогадів живих...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить