Ми стали інші...
- Подробности
- 11.07.2014
Як важко біль цей пережити,
Що увірвався так зненацька в наший дім.
Сердешних ран людських не погасити
Від втрат важких...Та річ не в тім...
Ми - українці стали зовсім інші:
Єдиним серцем в радості й печалі.
Більш впевненіші, сміливіші...
Бо ж довго жили як в проваллі...
Нам відривали Богом дані крила,
Щоб ми були "ніхто" і звали нас "ніяк".
А нашу честь топтали та ганьбили
В надії, що навіки погасне наш маяк...
Та дзуськи! Руки геть від України!
З безодні вирвалась її скривавлена душа.
Волають люди... Скрізь одні руїни...
Вона ж на захист Батьківщини вируша.
Нікому не здолати дух наш український...
Це пращурів історія... Вона свята.
Хай же летить в безодню злодій той російський,
Що так на нашу землю засіха.
