Заплакала душа...

Заплакала душа, сльозами вкрила очі,
І біль нестерпний рветься з серця до людей.
О Боже! То ж гинуть наші українські хлопці!
Ось і настав злощасний апогей.

Михаил Жизневский Сергей Нигоян Юрий ВербицкийА ті кати, то є брати,
Їх мами-українки народили...
Жадали дітям жити без біди,
Любити ближнього свого навчали.

В кого стріляєте ви хлопці?
Та схаменіться ж, озирніться ви.
Ті, хто вказівки вам дає, то є злочинці
Країни нашої, бо ж мали час, щоб спокій зберегти.

Вони ж "не чули", брехнями кидались,-
То є не той майдан і то не є народ.
І де ж він, президент – "гарант"? Не дочекались...
Тепер лишилось пулями закрити людям рот.

Не витримали нерви українців,
Наруги влади, чорної ганьби...
Вони за правду та ідею без червонців,
Мета їх – вільна Україна, без болісних знущань,
принижень та ганьби.

Заплакала душа, сльозами вкрила очі,
І біль нестерпний рветься із грудей...
О Боже! То ж гинуть наші українські хлопці!
Прошу тебе: спаси і сбережи людей.

Комментарии  

#1 Людмила 27.01.2014 16:29
Спасибо...Читаю - слезы на глазах...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить